До отримання продукції працю колгоспників оплачується за нормами виробітку та тарифними ставками. Почасово-преміальна система застосовується у с. -х. галузях, що не виробляють продукцію (ремонтні майстерні, різні господарські та транспортні роботи).

1 липня 1966 року у СРСР було введено щомісячну зарплату колгоспників. Вперше за багато років мешканці сіл та сіл почали отримувати «живі» гроші. До цього вони працювали за трудодні та "палички" – за кожен відпрацьований у колгоспі день ставилася паличка, а наприкінці року за їх кількістю здійснювався розрахунок сільгосппродукцією.

Судячи з цих даних, карельські колгоспники отримували за місяць 83,3 крб., тоді як середньоазіатські – 841,66 крб. Середня зарплата промисловості в 1951 дорівнювала 740 крб./месяц. Можна тільки позаздрити колгоспникам-Азіатам! Тепер із натуральної оплати, яку видавали на трудодні поряд із грошовою.

Власне, трудодень — це один вихід на роботу, за що обліковець колгоспної контори записував паличку. Кожен селянин мав відпрацювати 60-100 трудоднів на рік — залежно від регіону та рівня механізації колгоспу. Школярі віком від 12 років мали обов'язкових 50 трудоднів.