Стандартна доза, що рекомендується, становить 5 мг/кг маси тіла, яка вводиться шляхом інфузії протягом періоду часу від 20 хвилин до 2 годин. Лікарський засіб може вводитись у вигляді розчину, розведеного в 250 мл 5% розчину глюкози.

Щоб уникнути місцевих реакцій, препарат Аміодарон повинен вводитись через центральний венозний катетер, за винятком випадків проведення кардіореанімації при фібриляції шлуночків, резистентної до дефібриляції, коли можливе введення препарату у великі периферичні вени – за відсутності центрального венозного венозного катетера.

Аміодарон має великий обсяг розподілу і може накопичуватися майже у всіх тканинах, а також у печінці, легенях, селезінці та рогівці. Зв'язок з білками плазми становить 95% (62% – з альбуміном, 33% – з бета-ліпопротеїнами). Аміодарон метаболізується у печінці за участю ізоферментів CYP3A4 та CYP2C8.

Так як аміодарон має дуже великий період напіввиведення, його можна приймати через день або робити перерви у його прийомі 2 дні на тиждень. Середня терапевтична разова доза – 200 мг, середня терапевтична добова доза – 400 мг. максимальна доза – 400 мг, максимальна добова доза – 1200 мг.