Анісову горілку подають як аперитив перед основним прийомом їжі в невеликих чарках («стопках») об'ємом 50 мл. Пити рекомендується залпом, а в якості закуски підійдуть тверді сири, морепродукти, риба та салати.

Раки п'ють, розбавляючи крижаною водою. Часто – зі спеціальних склянок із підставкою, в яку опускається лід. Без охолодження смак здається нудотним і … просто неможливим.

Зазвичай чисту горілку п'ють сильно охолодженим, практично крижаним. Для цього можна покласти пляшку в морозильник горілка не замерзає, лише досягає оптимальної температури. При цьому всі неприємні, різкі смаки зникнуть і гіркота алкоголю пом'якшиться.

Якщо напій змішати, він каламутніє і стає схожим на розбавлене молоко. Такий характерний каламутно-білий грецький відтінок горілка узо набуває завдяки змісту анісового олії. Розчинена в спирті олія анісу прозора, але при зниженні міцності напою вона кристалізується і випадає в дрібнодисперсний осад.