Як і зниження соціального статусу, самотність відразу погіршує стан імунної системи та підвищує ризик запалень. Це прямий шлях до артриту, діабету типу II та серцево-судинних захворювань. Ризик інсульту збільшується на 32%. Для самотніх людей похилого віку ризик передчасної смерті зростає вдвічі.

Як психогенний фактор самотність впливає на психіку людини і викликає появу гострих емоційних реакцій (у т. ч. тяжких переживань, тривожності, депресії, деперсоналізації, галюцинацій), зміна свідомості та самосвідомості, індивідуальних та особистісних особливостей людини.

Самотність обертається серйозною загрозою здоров'ю населення. Дослідження показують, що соціальна ізоляція послаблює імунну систему, загострює запальні та інші патологічні процеси, пов'язані з широким набором захворювань, включаючи захворювання серцево-судинної системи та діабет.

Дослідникам вдалося з'ясувати, що у людей, які часто відчувають самотність, спостерігається збільшення ділянок мозку, що входять до так званої «мережі за замовчуванням». Ця область відповідає за спогади, уяву, планування майбутнього та подібні роздуми.