Коли ж Обломов почув її спів, у його серці прокинулося кохання: «Від слів, від звуків, від цього чистого, сильного дівочого голосу билося серце, тремтіли нерви, очі іскрилися і запливали сльозами…» Жага життя та любові, що звучала в голосі Ольги, озвалася в душі Іллі Ілліча.

У характері Ольги також були помітні зміни, вона іскрилася від щастя, але не виражала свою любов до Обломову надто емоційно. Це ображало Обломова, але вона його заспокоїла, сказавши, що любить його особливою любов'ю. Ольга залучила Обломова до читання, прогулянок на свіжому повітрі, відвідування світських заходів.

Одруження на Ользі не змінила б ОбломоваЗрештою, це зрозуміла і вона сама. Людину не можна переробити, а Ольга не хотіла приймати Іллю Ілліча таким, яким він є, і це зробило їхній шлюб, для якого не не було ніяких зовнішніх перешкод, неможливим.

Справжні мотиви кохання Ольги Іллінської до Обломову з'ясовуються вже в момент останньої їхньої розмови. Вона зізнається собі й у тому, що у більшою мірою їй рухала у відносинах гордість. Вона поставила собі за мету допомогти людині, вилікувати її від лінощів і бажання постійно втікати від проблем.