Згідно з легендою, у 301 році християнин Маріно, що втік від гонінь імператора Діоклетіана, заснував релігійну громаду, незалежну від імператора та від папи. Пізніше з неї утворилася республіка, названа на ім'я засновника, канонізованого ще за життя, Сан–Маріно (San Marino) – "Святий Марін".

Заснування та Середньовіччя Заснування Сан–Маріно легенда приписує св. Марину, який утік у 298—300 роки з Далмації (острів Раб у сучасній Хорватії) від релігійних переслідувань і який працював деякий час дома сучасного Ріміні як каменотес.

Санмаринці відхилили ідею, оскільки вона загрожувала їхній незалежності – повертаючи землі, італійці могли поглинути маленьку країну. У 1861 році Сан-Маріно відмовилося приєднатися до об'єднаної Італії, уклавши договір про дружбу Після цього загроза вторгнення республіку зникла.

Сан–Маріно – демократична республіка з парламентською формою правління. Главами держави є капітани-регенти. У країні діють політичні партії. Виконавча влада здійснюється урядом.