Німець Габріель Фаренгейт запропонував свою шкалу взимку 1709 року. За нуль він прийняв точку, до якої опустилася ртуть у його термометрі одного дуже холодного зимового дня в Данцигу (нині польський Гданськ). Щоб ви мали уявлення, що називалося для тих місць дуже холодно, це близько 18 градусів морозу за Цельсієм.

За початковою пропозицією нуль за шкалою Фаренгейта визначався за самопідтримуваною температурою суміші води, льоду і хлориду амонію (відповідає приблизно −17,8 °C), а +96 °F — температурі тіла здорової людини (у роті, за сучасною шкалою +98 °F).

ртутний термометр. У 1724 р. Фаренгейт став членом Лондонського Королівського Товариства і представив йому свою шкалу температур.

Градус Цельсія названий на честь шведського вченого Андерса Цельсія, що запропонував у 1742 році нову шкалу для вимірювання температури. Початкове визначення градуса Цельсія залежало від визначення стандартного атмосферного тиску, тому що температура кипіння води і температура танення льоду залежать від тиску.