У нижній частині вітрила були пришиті мотузки, які тримали члени екіпажу, контролюючи таким чином, як вітрило стоїть під вітром. Кермом служило велике весло. Човни вікінгів досягали 30-40 метрів у довжину, і військові кораблі мали від 30 до 60 пар весел.

Плавали вікінги в основному на драккарах-довгі швидкохідні кораблі. Будували драккари з дубових та соснових дощок. Їх скріплювали за допомогою цвяхів і заклепок, а потім просочували смолою.

Якщо вікінги бажали миру, вождь з носа драккара показував щит, внутрішня сторона якого була пофарбована у білий колір. Драккари наводилися в рух веслами та прямокутним вітрилом. Управління здійснювалося за допомогою кермового весла з коротким поперечним румпелем, встановленим на правому борту.

Однак як вони орієнтувалися, долаючи настільки великі відстані, якщо компас було відкрито лише у 16 ​​столітті? У сагах і легендах йдеться про «сонячні камені», які використовувалися для навігації навіть у погану погоду — каміння допомагало їм знаходити сонце на небосхилі, навіть якщо воно було повністю закрите хмарами.