Ударні та ненаголошені звуки [і], [у], [и] в транскрипції пишуться так само, як в орфографії, хоча в другій позиції вони вимовляються коротше: качка – [у'тк'], удар – [уда'р]. 13. У першому попередньому складі, т.к.

У транскрипції тривалість приголосних звуків позначається однаково: як правило, двокрапкою праворуч від звуку ([ж':], [ш':], [к`ас: а]). У підручниках можна зустріти інше позначення довготи звуку: горизонтальну межу над відповідним транскрипційним знаком або два однакові знаки ([к`а а], [к`асcа]).

Значок [ъ] (єр) позначає редукований звук, середній між [и] і [а], який вимовляється у багатьох ненаголошених складах, крім першого попереджувального та абсолютного початку слова, на місці літер а, о, е; садівник – [съ^д^вот], дорогий – [дър^гои], жолобок – [жълбок], місце – [м'єсть], палиця – [палкъ], теж – [тожъ].