Й, й (і коротке, і з коротким, і нескладове, і з нескладове, йот, ій) — літера більшості слов'янських кириличних алфавітів (10-та в болгарській, 11-а в російській та білоруській, 14-а в українській. У глаголиці відсутня.

виникла нова назва "й" (читається [ий]). У багатьох сучасних словниках та довідниках цю букву продовжують називати "по Гроту" – "і коротке". Див, напр.: «Великий академічний словник російської» (Т.

Сучасні назви були взяті у назв літер європейських алфавітів (латинська, німецька, французька): а, бе, це, де, е, еф, ге, ха, і, (йот), ка, ель, ем, ен, о, пэ, (ку), ер, ес, тэ, у, ве, (дубль-ве, ікс, ігрок), зе(д).

При перерахуванні алфавіту зазвичай кажутьель" або [ел'] у транскрипції, але "ел" теж вірно.