Спочатку цей музичний інструмент використовували переважно пастухи, з їх допомогою кликали та контролювали худобу. Раніше в дудочки люди вкладали сакральний зміст, під час звучання проводили магічні ритуали із замовляннями при хворобах домашньої худоби.

1980 Дудка була відкрита у 1980 році студентами Московської та Ленінградської консерваторії в селах Большебиково та Підсереднє, розташовані на півдорозі від Білгорода до Воронежа.

У Росії, Білорусії та в Україні загальна назва народних музичних інструментів сімейства поздовжніх флейт – сопелі та сопілки; іноді «дудкою» називають і волинку (зменшуюча від дуда).

Дудка є трубкою, довжина якої може варіюватися від 10 до 90 см, з 3-7 отворами для гри. Найчастіше матеріалом виготовлення є деревина верби, бузини, черемхи. Однак часто використовують і менш довговічні матеріали (тростин, очерет).