У 1917 році сформувалися дві політичні сили, які виступали за незалежність Латвії, – Латиська тимчасова національна рада та Демократичний блок. 17 листопада 1918 року ці організації створили Народну раду, яка, у свою чергу, 18 листопада 1918 року проголосила незалежність Латвійській республіки.

У 1201 році єпископ Альберт Буксгевден заснував місто Ригу.

В 1558 Росія, Польсько-Литовське князівство і Швеція почали війну за володіння цими територіями, яка закінчилася в 1583 розділом Лівонії між Польсько-Литовським князівством і Швецією. Територія сучасної Латвії відійшла до Польщі.

Однак проголошення держави 18 листопада 1918 року ініціювало процес самовизначення латиської нації (1918 – 1920 р.), який продовжився в період Боротьби за незалежність за підтримки дедалі більшої частини населення державної ідеї та завершився виборами Конституційних зборів, обравши перший парламент.