Сотників ж пішов на завдання хворим. За його словами, він не відмовився від завдання, тому що від нього відмовилися дещо досвідченіші товариші по партизанському загону. Виконання завдання з пошуку продовольства не задалося від початку: Сотників вибився з сил і йшов повільніше, ніж треба.

Побувавши в доброму десятку безнадійних ситуацій, Сотників не боявся смерті у бою. Боявся тільки стати тягарем. Він зміг зробити ще кілька кроків і відчув, як опікло стегно і по нозі потекла кров. Підстрелили.

Сотників до 1939 працював учителем у школі; в армії був командиром батареї.